Soroka - writer

  Оповідання написано для участі у конкурсі в жанрі Горор, сподіваюсь вам буде страшно. Оповідання отримало спеціальний диплом на лі т  Конкурс малої прози імені Василя Стефаника Білий зайчик   Дівчинка тримала білого зайчика за вуха, і його лапки майже шкребли по асфальту. Вона здригнулась, коли почула сирену, і, притискаючи білого зайця, притулилась до маминих ніг. -         Не хвилюйся, донечко, все буде добре, - мати заспокійливо погладила дитину по голові. -         Я боюся, - тоненький голос п’ятирічної дівчинки майже не було чутно під галасом тривоги. Ракета влучила поряд, уламками розірвало тіло дівчинки навпіл. Матір відкинуло поодаль . Куди дівся зайчик, ніхто не бачив. Через десять хвилин приїхала швидка, поліція, рятувальники. Постраждало близько двадцяти осіб, тому через сім хвилин приїхал о ще кілька екіпажів . Дівчинку дійсно майже хірургічно розрізали на дві частини. Верхня була майже б...

 Оповідання написано для участі у конкурсі в жанрі Горор, сподіваюсь вам буде страшно. Живой, не живой?   Він повільно сів і спантеличено озирнувся навколо. Його праве око здавалося зовсім безпорадним, неспроможним бачити, тому він махнув правою рукою, намагаючись відтерти щось липке. Пройшло кілька хвилин, поки він збирався з думками та намагався сконцентрувати свій погляд. Його голова буквально гуділа від шуму, але більше нічого не боліло. Він піднявся, рівновагу утримувати було важко. Густа багнюка, що прилипла до чоботів, ускладнювала йому рух. Чоловік зняв їх і, шкутильгаючи, спробував наблизитися до першого трупа. -         Живой, не живой? - спитав він перший труп і пнув його ногою у замурзаний шкарпетці. Труп не відповів, тому він просто його порахував як перший. У рудому лісі не було жодного сліду того, що можна було б назвати "рудим". Тут росли тільки звичайні зелені дерева, кущі та трава, іноді голосно співучі птахи лунали десь по...