Soroka - writer

3 листопада   Господарка завантажила додаток “Мій щоденник” з App Store. Я вирішив не відставати від трендів і теж завести свій. Перше повідомлення господарки в щоденнику: “Чоловіки — свині. Як же я щаслива, що народилася жінкою.” Цікаво, чи є у нас, у iPhone, гендерні відмінності. Окей, Google — визнач стать iPhone.  4 листопада   Сьогодні мені обирали новий стиль. О Святий Google, господарко, звідки ця тяга до рожевого кольору? Потворні величезні рожеві пластикові вуха стирчать зверху. Моя прекрасна блискуча сталева панель покрита пластиковим г...ном. Нічого, кілька тижнів потерплю, потім знову відбудеться переворот у країні під назвою “Жіночий настрій”, і я повернуся в норму. Сподіваюся... 5 листопада   Ура, у господарки ПМС. Жахливий рожевий зайчик пластиковим стуком визначив своє місце в смітнику. Хай живуть менструації та перепади настрою, геть силіконові х...ні. 6 листопада   Виявилося, що господарка розсталася з хлопцем. Тепер він у м...

  Жанр: фантастика, романтика Анотація:  без оної - Тихіше, тихіше! У нас в рядах поповнення. - Жовторотий. - тихо пронеслося по рядах і зашаруділи в повітрі здавлені смішки. - Тихо, я сказав! - Іванич різко перервав команду і продовжив, - Новачок, значить. Прибув до нас з самої Академії, так би мовити. Приніс свіжий погляд на усталений уклад. Хех. - Смішок Івановича змусив хлопців посміхнуться. Начальник поклав руку на плече молодого дарування, передаючи йому слово. - Добрий день, - Мишко злегка соромливо посміхнувся, - Мене звуть Микола і я радий з усіма познайомитися. Відтепер я буду сумлінно нести вахту разом з вами у самому відповідальному органі нашого організму - "Серцевому патрулі". Присягаю бути сміливим і відважним перед обличчям небезпек і швидким немов стріла в хвилини відчаю. - Пора б уже давно переробити нашу клятву, - шепнув Наумич на вухо сусідові. - Хто сказав?! - Начальник стрельнув очима по рядах і примружився, ніби подумки намагаючись зрозуміти, чи на місц...

  Дякую Бабуся   Оповідання в жанрі: містика, фольклор, сучасна проза, драма   Анотація: Це оповідання про двох братів, які шукали цвіт папороті. Про воїна, у пошуках шляху шлях додому. Про тепло рідної оселі, про надію, про рідних, які навіть з того світу допомагають нам у скрутні часи.     Запах від бабусі йшов неймовірний : мед, трави, свіжий хліб і печена картопля. Він любив сідати поруч, щоб всім тілом вбирати її аромати. З сараю де-не-де долинав запах гною, з двору свіжозрізаної зелені для свиней та липневих квітів з поля. Всі ці запахи змішувалися в унікальний аромат рідної бабусиної оселі. — Хто шукав папороть, щоб знати все, йшов на Купало в ліс, — бабусині історії заворожували Артемка, і він слухав їх, відкривши рот. — А далі що? — допитувався хлопчик, розширюючи очі. — Цвіт папороті розквітає в ніч на Івана Купала, в першій хвилини опівночі. Хто зірве цей цвіт і покладе на мізинець лівої руки, той все знатиме: як пташки балакають, я...