Публікації

Партнерство

-
Зображення
  Партнерство Коли на тебе наставили дуло пістолета — чекай біди. Але коли бородатий здоровило відчиняє багажник і заряджає при тобі карабін — чекай смерті. Бородатий не поспішав витягати полоненого з багажника. Довго стояв біля відчиненої кришки й уважно вдивлявся у перелякані очі зв’язаного. Витягнув магазин, повільно заповнив його набоями, натискаючи кожен вниз і трохи назад. При кожному клацанні механізму зв’язаний дедалі більше витріщав очі. Він мугикав і стогнав крізь кляп, намагався вивернутися, вирватися з пастки. Проте марно. Бородань вставив магазин у приймач і відвів затвор. Потім сплюнув на землю, рвучко витяг зв’язаного з багажника й жбурнув його додолу. Розбурхана небажаним гостем земля й зламані перші паростки зелені випустили свіжий запах весни. Довго його не тягнули. Проривши ногами борозну кілька десятків метрів, кинули просто неба. Світло від фар залишилося позаду. Бородань кинув поруч лопату, яка з глухим чавканням упала перед обличчям полоненого. Від цього той ...
Дописати коментар
Read more »

Як жінка скаже

-
Зображення
  Виходячи з готелю, він обережно переступав сходинку за сходинкою, підтримуючи її за руку. Вона дріботіла за ним, пересуваючи старечі ноги. Свіжий вітер із моря приніс легку прохолоду, яка швидко розчинилася під палючим південним сонцем. Повз пройшла пара молодих людей, майнувши свіжістю кохання, і старенькі проводили їх довгим поглядом. — Яка апетитна, — смачно облизнувся дід. Бабця миттю легенько вдарила його по плечу. — Та що ж ти! Те, що внизу все поховано, не означає, що й очі мають померти, — він розсміявся і примружився. — Ти правий. У хлопця досить пружна дупця, — відгукнулася вона і теж усміхнулася. З насолодою провели поглядом молоду пару й повільно рушили далі на щоденну прогулянку. Дід підтримував її за руку, інколи зупиняючись, щоб старенька могла перевести дух та дати спокій хворим суглобам.  Навколо снували курортники, пахло морем, сонцезахисним кремом, кукурудзою. Пара дійшла до першого відкритого пляжу і з насолодою почала розглядати відпочивальників. Рапто...
Дописати коментар
Read more »

Сторітелер

-
Зображення
  Сторітелер Везувій розцвів червоними пелюстками, і стовп чорного диму вирвався нагору. Максим безсило опустив руки. Табличка з написом «Кінець світу близько» вислизнула з пальців і з глухим стуком впала на землю. Помпейці висипали на вулиці, мов горошини, й приголомшено втупилися в смертоносну гору, яка вже скоро поховає місто під товстим шаром попелу. Дехто кричав, інші хапали дітей і намагалися втекти, та все було марно. Максим мовчки спостерігав, як уже втретє перед його очима розгорталася одна з найвеличніших трагедій історії, і серце втретє защеміло. Коли присмак вулканічного попелу почав дерти горло, він викликав консоль і натиснув кнопку виходу. Зняв шолом. Трубки VR-костюма почали від’єднуватися. Максим зробив кілька звичних рухів очима, потім розім’яв плечі й руки, а коли костюм поступово розтікся, мов желе, й увібрався в крісло, почав масувати затерплі ноги. Система вколола стимулятори, і він з полегшенням відкинувся назад. Поруч, у сусідньому кріслі, його друг вкотре н...
Дописати коментар
Read more »

Cherchez la femme (Шукайте жінку) - Післямова

-
Зображення
  Післямова Сріблястий, легкий браслет клацнув на зап’ясті хлопця, і він потрусив рукою. — Бачиш? Нічого страшного, — сказав він матері. Вона тримала маленьку дівчинку за руку і з підозрою подивилася на вже дорослого сина. — А Маня? Їй ще тільки п’ять рочків, — запитала вона. Співробітники «ТехКорп» у вишуканих сірих костюмах одночасно посміхнулися, і один із них ввічливо відповів: — За новим законом можна дітям від трьох років. — І це безпечно? — з сумнівом подивилася вона на маленьку, яка брудними ручками притискала до себе іграшкового єдинорога. — Повністю і абсолютно, — додав другий працівник і застібнув браслет на ручці дівчинки. Мати покірно простягнула ліву руку й обернулася. Нижники вишукувалися в чергу за своїм шансом: шахтарі, працівники фабрик і заводів, наволоч і безробітні — усі представники нижнього світу прагнули отримати нову технологію безкоштовно. Раптом велика чорна щуриха різко розкидала натовп і стрибнула на другий поверх, пробивши тілом цегляну стіну квартири....
Дописати коментар
Read more »

Cherchez la femme (Шукайте жінку) - Код Цивілізації

-
Зображення
  Код Цивілізації Коли я, нарешті, прийшов до тями, опинився в тому ж єгипетському склепі, де ми вперше зустрілися з Мішель. Тільки інтер’єр змінився, і людей стало більше. Брюнетка Мара з діловим виглядом вдивлялась в один з безлічі голо-екранів, що майоріли блакитним освітленням, відкидаючи химерні тіні на стіни з ієрогліфами. Мішель підійшла до мене і перевірила зв’язки. Я був прикутий до вертикального крісла. Численні трубки, приєднані до мого віртуального тіла, чавкали і булькотіли, намагаючись закачати поживну речовину. Мішель подивилась мені в очі й сказала: — Вітаю, Шерлоку. — Та хто такий цей Шерлок, трясця?! — Посередній детектив з давніх книжок. Не зважай. — Мішель, закінчуй цей цирк. Батько тебе вже зачекався. — Неуважний. Я ж казала, я не зовсім донька пана Шежковича. — То хто ти?! — нарешті випалив я. Вона відійшла на кілька кроків назад. — Я проєкт ТехКорп. Штучний інтелект, який роками вивчав людей у віртуальному світі. — Навіщо? — Заради безсмертя, дурнику! Заради ...
Дописати коментар
Read more »

Cherchez la femme (Шукайте жінку) - Пітер

-
Зображення
  Пітер Кабінет він собі вибрав у стилі старих дев’яностих позаминулого століття старої Америки, країни якої зараз на карті не існує. За запиленим і заваленим паперами столом сидів сивий чоловік і крутив у пальцях склянку з залишками віскі. Аромат міцного одразу вдарив мені в ніздрі, і я блаженно посміхнувся. Пітер теж посміхнувся мені як старому товаришу, і налив склянку.  — Як себе почуваєш? — звернувся я, оперуючи до поступової втрати свідомості у віртуальному світі. Цифрові копії — відбитки реальності, розчинялися у нулях і одиницях повільно, проте невпинно. — Років з двадцять може і проживу, — тяжко видихнув преподобний. Дароване йому верхниками за невідомі послуги віртуальне життя мало межі. І на щастя чи на жаль, така доля спіткала кожного після смерті. Вірт не відрізняв тебе за тяжкістю гаманця, лише за силою твоєї свідомості. Я видав йому всю інформацію, яку мав на сьогодні, і вмостився зручніше в старому потертому кріслі. Скрипіння шкіри нагадувало кабінет пана Шежко...
Дописати коментар
Read more »