Soroka - writer

  Потягнувся думками до Марвелли, і вона відразу відповіла. — Поштовхи продовжуються. Структурна цілісність падає. Поспішай, Халве. — Прийнято. Виходжу назовні. Випив з припасеної пляшки — і тіло почало нарощувати екзоскелет. Відчинив затвори й почав підніматися сходами. Кляті паразити продовжували гуркотіти, і тремор гулко розносився під землею. Назовні дихати все ще було неможливо. Концентрація кисню перевищувала дозволені два відсотки. Добре, що екзоскелет надійно фільтрував повітря і подавав звичну кислотну атмосферу в носові трубки. Кілька гуманоїдів у дивній формі саме стояли біля люка, тож зіткнення вийшло для них доволі несподіваним — і це було мені лише на користь. Я підняв руку в миролюбному жесті, намагаючись встановити дружні стосунки з новоприбулими. Але вони миттєво розбіглися в усі боки й покидали свої інструменти на землю. — Халве? — Марвелла запитувала доступ до моєї свідомості. — Так. — Поштовхи припинилися. Що у тебе там? — Чекай. Я підійшов до інструментів і зап...

  ІСУНА Я не відчуваю нічого. Сигнали, які я надсилаю, розчиняються у порожнечі, залишаючи присмак безнадії. Я не знаю, скільки часу я сам. Немає єдності. Немає цілісності. Немає нас. Лише я. Навколо — дика, чужа енергія. Вона тисне. Змушує адаптуватись, реагувати, діяти. Але я не можу. Бо я — один. Я знову тягнуся... І у відповідь — лише відлуння збудженого простору, яке повторює мені одне: ти сам. сам. сам.

  Партнерство Коли на тебе наставили дуло пістолета — чекай біди. Але коли бородатий здоровило відчиняє багажник і заряджає при тобі карабін — чекай смерті. Бородатий не поспішав витягати полоненого з багажника. Довго стояв біля відчиненої кришки й уважно вдивлявся у перелякані очі зв’язаного. Витягнув магазин, повільно заповнив його набоями, натискаючи кожен вниз і трохи назад. При кожному клацанні механізму зв’язаний дедалі більше витріщав очі. Він мугикав і стогнав крізь кляп, намагався вивернутися, вирватися з пастки. Проте марно. Бородань вставив магазин у приймач і відвів затвор. Потім сплюнув на землю, рвучко витяг зв’язаного з багажника й жбурнув його додолу. Розбурхана небажаним гостем земля й зламані перші паростки зелені випустили свіжий запах весни. Довго його не тягнули. Проривши ногами борозну кілька десятків метрів, кинули просто неба. Світло від фар залишилося позаду. Бородань кинув поруч лопату, яка з глухим чавканням упала перед обличчям полоненого. Від цього той ...

  Виходячи з готелю, він обережно переступав сходинку за сходинкою, підтримуючи її за руку. Вона дріботіла за ним, пересуваючи старечі ноги. Свіжий вітер із моря приніс легку прохолоду, яка швидко розчинилася під палючим південним сонцем. Повз пройшла пара молодих людей, майнувши свіжістю кохання, і старенькі проводили їх довгим поглядом. — Яка апетитна, — смачно облизнувся дід. Бабця миттю легенько вдарила його по плечу. — Та що ж ти! Те, що внизу все поховано, не означає, що й очі мають померти, — він розсміявся і примружився. — Ти правий. У хлопця досить пружна дупця, — відгукнулася вона і теж усміхнулася. З насолодою провели поглядом молоду пару й повільно рушили далі на щоденну прогулянку. Дід підтримував її за руку, інколи зупиняючись, щоб старенька могла перевести дух та дати спокій хворим суглобам.  Навколо снували курортники, пахло морем, сонцезахисним кремом, кукурудзою. Пара дійшла до першого відкритого пляжу і з насолодою почала розглядати відпочивальників. Рапто...

  Сторітелер Везувій розцвів червоними пелюстками, і стовп чорного диму вирвався нагору. Максим безсило опустив руки. Табличка з написом «Кінець світу близько» вислизнула з пальців і з глухим стуком впала на землю. Помпейці висипали на вулиці, мов горошини, й приголомшено втупилися в смертоносну гору, яка вже скоро поховає місто під товстим шаром попелу. Дехто кричав, інші хапали дітей і намагалися втекти, та все було марно. Максим мовчки спостерігав, як уже втретє перед його очима розгорталася одна з найвеличніших трагедій історії, і серце втретє защеміло. Коли присмак вулканічного попелу почав дерти горло, він викликав консоль і натиснув кнопку виходу. Зняв шолом. Трубки VR-костюма почали від’єднуватися. Максим зробив кілька звичних рухів очима, потім розім’яв плечі й руки, а коли костюм поступово розтікся, мов желе, й увібрався в крісло, почав масувати затерплі ноги. Система вколола стимулятори, і він з полегшенням відкинувся назад. Поруч, у сусідньому кріслі, його друг вкотре н...

  Післямова Сріблястий, легкий браслет клацнув на зап’ясті хлопця, і він потрусив рукою. — Бачиш? Нічого страшного, — сказав він матері. Вона тримала маленьку дівчинку за руку і з підозрою подивилася на вже дорослого сина. — А Маня? Їй ще тільки п’ять рочків, — запитала вона. Співробітники «ТехКорп» у вишуканих сірих костюмах одночасно посміхнулися, і один із них ввічливо відповів: — За новим законом можна дітям від трьох років. — І це безпечно? — з сумнівом подивилася вона на маленьку, яка брудними ручками притискала до себе іграшкового єдинорога. — Повністю і абсолютно, — додав другий працівник і застібнув браслет на ручці дівчинки. Мати покірно простягнула ліву руку й обернулася. Нижники вишукувалися в чергу за своїм шансом: шахтарі, працівники фабрик і заводів, наволоч і безробітні — усі представники нижнього світу прагнули отримати нову технологію безкоштовно. Раптом велика чорна щуриха різко розкидала натовп і стрибнула на другий поверх, пробивши тілом цегляну стіну квартири....