Спаситель запізнюється

 

Мініатюра

Спаситель запізнюється

Двоє янголів споглядали згори, зависаючи над сінями, коли мав народитися Спаситель. Волхви переминалися з ноги на ногу, постійно перекладаючи свої важкі згортки з руки в руку. А Марія просто їла фініки й мовчки споглядала за гостями.
— І? — запитав один із янголів.
— Зірка вже зійшла, волхви на місці, зараз усе буде, — відповів інший янгол.
— Щось у неї навіть потуг немає, — засумнівався перший.
— А може, і не має бути потуг, коли народжуєш Сина Божого? — саркастично відповів другий.

Пройшло дві години, потім три, але Марія все так само їла фініки й мовчки споглядала на зібраних, вишукано вбраних волхвів.
— Просимо вибачення, шановна Маріє, але чи скоро вже? — насмілився спитати один із волхвів, перекидаючи важкий скриню з однієї руки в іншу. Поставити пакунки на брудну підлогу захаращених сіней не бажав ніхто.
— А я звідки знаю? — мовила мати Христова й підтягнула тацю з новими ласощами ближче. Заморські різнокольорові круглики пахли неймовірно апетитно.
— Просто нам сповістили, що це буде саме сьогодні, — почав другий волхв, який настільки втомився, що таки вирішив поставити загорнений у яскраву тканину подарунок на прогнилі стебла соломи.
— Ото у того, хто вам це сповістив, і питайте. Ой! — викрикнула Марія й схопилася за живіт. Волхви підібралися, сповнені бажання побачити народження обіцяного Спасителя.

Але за секунду майбутня мати випустила голосну струмінь смердючого газу й задоволено посміхнулася.
— Гази. Буває, — посміхнулася вона своїми чорними зубами й продовжила впихати в себе заморські солодощі.
— І що? — перший янгол нетерпляче почав облітати над сінями, постійно нервово розводячи крилами.
— Не знаю. Щось іде не за планом, — відповів другий янгол.
— День народження Спасителя настав уже давно, волхви присутні, зірка зійшла.
— Зірка вже заходить, скоро світанок, — вказав янгол на горизонт, і обидва понурили очі.
— І що будемо робити? Спаситель запізнюється, — другий янгол почав помітно нервувати, розсіюючи золотаву енергію навколо.
— Нас вб’ють.
— Скоріше зашлють до пекла.
— Заберуть крила.
— Не впоралися з роботою.
— Мали одну справу — підготувати народження Сина Божого. І все. Нам каюк.

Обидва янголи стали понуро монотонно літати по колу над сінями. Поки в одного з них не виникла ідея.
— Зробимо ще день. Повторимо його.
— Що? Це маячня.
— Ні. Послухай. Ще один день, ще одна спроба.
— А цих у часову петлю? — спитав перший янгол.
— Чудова ідея. Запускай сферу над сінями, а я зараз швиденько день оформлю.