Cherchez la femme (Шукайте жінку) - Місто-мрій

 

Місто-мрій

Останню фінальну крапку було поставлено. За моїми інструкціями кінцевий код програми вивів голограму палати, де сестра зустрічає свого щойно врятованого брата. Сімейна зустріч після пекельної прогулянки в Червону зону віртуалу. Там я знайшов нашого героя й врятував його з лап збирачів свідомості. Чоловік подивився сестрі в очі, і сльоза прокотилася по його обличчю.

— Я знала, що ти живий, — сердечно сказала вона і теж заплакала. Потім довго потискала мені руку, вимовляла слова подяки й, звісно, обіцяла порекомендувати мене як детектива всім своїм друзям.

В програму симуляції я безумовно вніс корективи. Всі бажають щасливого фіналу, навіть я.

Чоловіка я знайшов у лігві свідомників, але вони вже викачали з нього більшість сутності. Про те як потім свідомість реальних людей використовують для катування і всіляких розваг в віртуалі краще не згадувати зовсім. В реальності його спіткала кома, з якої він досі не вийшов. Сестра дякувала мені й раділа, що отримала брата живим. Проте щасливі фінали бувають лише у верхників — нижники й середники ковтають таблетки псевдорадості й залишаються зі своїм горем назавжди. Я забрав свої кредити й одразу занурився у віртуал записувати голо-роман, що приносить статків у сто разів менше, ніж детективна робота. Але хто ще може похвалитися заробітком із хобі?

Завершив завантаження на портал розваг та дістав з морозильника ванільне морозиво, щоб нарешті відпочити. Голова боліла, що було цілком очікувано після дванадцяти годинної зміни в шоломі.

За вікном МегаСіті миготіло різнокольоровими вивісками і вогнями. Воно дихало важко, як старий поламаний дроїд. Скидало зі своїх дахів дощ, відригувало вогні неонових реклам і гуділо в трубах електростанцій. Сотні машин безперервною шеренгою пролітали повз мій сімнадцятий поверх. 

Прийшло повідомлення від агента з порталу:

«Твої історії стають усе кращими. Пиши ще!» (далі — багато знаків оклику й смайликів). «Рахунок поповнив».

Кілька сотень тисяч за оповідки, пару мільйонів за врятоване життя чи розкриту таємницю — так потроху й назбирається потрібна сума. Хоча брати Бакери дали час до кінця місяця, гаяти його на перепочинок не хотілося. Гральний борг сам себе не покриє.

Але зараз, саме в цю мить, я можу дозволити собі доїсти відро морозива й просто розслабитися хоча б на півгодини. Можу ж?

Браслет Корпорації ТехКорп пискнув і дзвінко порекомендував обмежити рівень споживання жирів. Рекомендації Браслета можна ігнорувати, а директиви — ні.

Я м’яко ковзнув поглядом по наноекрану в оці й увімкнув місцеву станцію етеру. Сонце мало пробитися крізь щільний бетонно-пластиковий ліс лише за три години.

«Доброї ночі всім мешканцям найгіршого для проживання міста в усій Східній Європі. Місто-мрій. А я — великий мрійник!» — почав ведучий, і я посміхнувся.

«Чесно кажучи, я обожнюю наше місто як рідну матір. Правда, це така мати, яка віддає тебе до притулку, а потім зупиняє на вулиці через двадцять років і хриплим голосом питає: “Закурити не буде?” Кожного дня кордон міста перетинають сотні шукачів легкого життя, проте через місяць залишається десятка два».

— І це в кращому випадку, — буркнув я й потягнувся до морозилки по нову порцію ванільного. Але клятий Браслет уже встиг заблокувати систему, й червоне сяйво розфарбувало мої скромні апартаменти в кривавий колір.

«Навіщо всі їдуть до нашого МегаСіті, спитаєте ви? Звісно, за легкими грошима і швидкими емоціями, мої слухачі. Кредити та віртуал. Що може бути кращим у цьому світі? І поки ви без жодного задоволення слухатимете короткий огляд новин за вчора від мого незмінного колеги Бобра Відича, я підготую для вас свіжі хіти цього місяця. Не перемикайте, нічка буде спекотною!»

Браслет, звісно, мав доступ не лише до системи будинку, а й до вбудованих у голову чіпів — те, що люди з ТехКорп науково називали «чіп вбудованої присутності».

Проте, знаючи кілька цікавих багів і обхідних протоколів, можна було жити й в цифровій клітці. Зробив запит до системи браслета й запустив тест на вміст жирів в організмі.

Після дванадцяти годин безперервного підключення до віртуалу моє тіло було просякнуте лише слабкою, хоч і поживною, речовиною з трубок.

Система успішно виявила дефіцит жирів, вуглеводів і ще довгого списку елементів.

Браслет вимкнув захисну систему на морозильнику, і свіжа порція морозива одразу роздратувала мої рецептори.

Зненацька перед очима розплилося і мене почало нудити. Я відчув свербіння в голові — віддалену спробу підключення до чіпу. Картинка повністю розмилась і почала формуватися нова складаючись з маленьких пікселей.

                                                                                                                               Наступна частина>>>