Крапля в морі (ч1)

 

Анотація: У безмежності Всесвіту янгол отримує дивне завдання — охороняти одну-єдину краплю з Чорного моря. Спочатку це видається йому абсурдним і безглуздим, адже ще недавно він відповідав за розширення цілих галактик. Однак, під час своєї мандрівки янгол відкриває інший сенс цього завдання, адже крапля поглинає не просто сліди світу, а людські емоції й спогади. Проходячи з рук у руки, від рибалки до перехожих і аж до лікарні, крапля вбирає людський біль, страждання, втому та надію.

Янгол бачить, як крапля набирає в себе щось глибше за звичайну воду — вона стає носієм усього, що становить людську природу, від болю й радості до страху й надії. Нарешті, вона повертається до моря, просякнута важким тягарем людських почуттів, а янгол усвідомлює, що його завдання — не тільки спостерігати, а зберігати ці відчуття для майбутнього.

Завдання янгола

Крапля в морі. У порівнянні з нескінченністю Всесвіту — менша за частинку буття. Тепер, після всіх подій, я усвідомлюю сенс свого завдання. Але тоді… Тоді це було викликом, незрозумілим і дивним.

— У сенсі крапля? — запитав я спантеличено у адміністратора.

— У прямому. Крапля з Чорного моря, планета Земля. Ось ваше розпорядження. Треба заповнити форму тут і тут, а ось тут поставити підпис, —  діловито простягли мені папірець із віконця. Щойно я доторкнувся до нього, папери зникли, залишивши лише енергію в руках.

У формах значився номер, кількість частинок, властивості та подібна детальна бюрократична інформація.

— Проштампуєте у реєстратора, і можете розпочинати, — адміністратор вже закрив віконце табличкою “Не турбувати до наступного століття”, коли я запитав:

— А ви точно нічого не переплутали? Крапля — це не мій профіль… — почав було я, але в погляді адміністратора вибухнула наднова і я замовк.

— Дякую, — вимовив я й відійшов, віконце швидко поглинув енергетичний вихор.

Крапля. Я не був засмучений завданням. Мене турбував масштаб. Заповнюючи безглузді кілометри форм силою думки, я розмірковував лише над абсурдністю ситуації. Раніше я відповідав за розширення галактик, за нескінченність зірок і планет. А тепер — крапля. Галактики і крапля… Хіба це не найвищий абсурд?

Заповнивши форми, я почав повільно спускатися крізь енергетичні бар’єри до планети Земля. Яскраво-білий простір поступово змінився сірим, потім золотавим, з’явилась райдужна желеподібна структура в якій я пірнув у найближчу пусту капсулу і почав спуск вниз до останнього бар’єру. Одразу ж залунало автоматичне повідомлення в капсулі:

Шановний пасажире, ви наближаєтеся до меж тривимірного простору. Щоб адаптуватися до його обмежених вимірів, рекомендуємо знизити вібрації, а також поступово відкоригувати розмір і форму відповідно до фізичних параметрів точки входу.

Пам'ятайте: структура цього простору обмежена часом і простором, тому взаємодія з його об’єктами вимагає відповідності цим властивостям. У разі недотримання вказаних параметрів може виникнути конфлікт із законами тривимірної реальності, що унеможливить подальшу взаємодію.

Бажаємо успішного переходу.

Нагадування було доречним, бо легко забути про ці незначні деталі коли ти розміром з Галактику і живеш у вищому рівні вимірності. Поволі почав трансформацію власної структури. Пройшовши останній бар’єр я опинився у звичному космічному просторі біля газового гіганта. Перевірив датчик і націлився на найближчу населену планету, де мене чекала загадкова крапля з моря.

Продовженя>>>