Крапля в морі (ч2)
Рибацьке судно
Ледь я зосередився на Чорному морі, як відчув наближення до краплі. Вона стрімко рухалася.
Я миттю перемістився до неї, проходячи крізь відстань ніби крізь порожнечу. Вона гойдалася на хвилях, мов іграшка, так само легко перекидаючись, як колись у моїх руках народжувалися світи. Стрибала по пінним морським хвилям, чіпляючись за подружок силою тяжіння і все ближче підпливала до залізного монстра. Спочатку я не зрозумів, що відбувається, але коли з моря виринув великий ковш із сіткою на кінці, я завмер від подиву. Перший день, і крапля може щезнути, так і не виконавши своє призначення. Її захопила могутня клешня разом із кількома тоннами морської риби і викинула бездушною рукою на палубу залізного монстра. Рибалки звично почали розбурхувати живе море. І я на мить загубив маячок своєї краплі. Фокусуватися в цьому просторі було важко, але завдання вимагало постійного спостереження за краплею. Тож я відкоригував своє сприйняття відповідно до існуючого плину часу і формації простору.
— Вихідний? Оце ти придумав, — Старий чоловік досвідчено вибирав рибу, не фокусуючись на процесі. Руки все знали самі.
— “Краще вже звільняйся” сказав. А я собі і подумав, може і правда, пора йти далі? – відповів інший чоловік і обернувся до старшого. У його голосі звучала втома, але на обличчі з'явилася посмішка, коли він кинув чергову рибину до кошика.
— Ну ти дивись, — Старий випрямився, і яскраве сонячне світло відбилося "зайчиком" від його шліфованого морем чола. — Тільки куди ти дінешся від моря в нашому місті? — почухав сиву щетину, крякнув й знову з насолодою нахилився над горою свіжої стрибаючої рибини.
Я придивився уважніше й полегшено здихнув. Крапля була ще ціла. Жодної частинки не втратила у цій метушні. Старанно виконана робота — ця крапля. На всякий випадок я перерахував кількість складових і сів поруч, спостерігаючи за стрибаючими морськими жителями, що виблискували на палючому сонці. Риба — істота невибаглива і досить нерозумна, на людський погляд. Дивно, але саме люди майже не єдині істоти на планеті Земля, хто сліпий до реальної енергії буття. До енергії з якої сформований весь Всесвіт.
Бички бачили мене чітко, тому у беззмістовному пориві вистрибнути з лап залізного монстра знову у цілюще синє море намагалися оминати мою енергетичну оболонку. Якби ці людські істоти вміли бачити, що в реальності відбувається, їм здалося б дивним, що єдина купка улову з лівої сторони палуби не рухається. Навколо рибалок, ковзали і беззвучно відкривали щелепи сотні риб, окрім того місця, де вмостився я.
— Море кормить, море мене колись і прийме, — посміхнувся чоловік, не піднімаючи голови через деякий час.
— Так і є, друже, так і є, — відповів старий і знов ласкаво посміхнувся.
Втомлений рибалка вже націлився підняти рибину, на якій вмостилась моя дорогоцінна крапля. Але я встиг зробити йому “підніжку”, сподіваючись, що крапля безпечно повернеться у свою стихію. Проте в одну мить моя енергія дала збій, і все, що я міг зробити — це безпорадно спостерігати, як крапля з риби падає і приземляється рибалці на гумові чоботи.
Моєму здивуванню не було меж. Куди поділася енергія? Чому я нічого не міг зробити? Колись однією думкою знищував галактики і створював нові. А зараз не можу зрушити з місця якусь низько вібраційну людину? Щось сталося. Щось дійсно серйозне.
Упевнившись, що крапля не постраждала, я поринув у глибокі роздуми. Провів аналіз своїх структур і зв’язався з технічною підтримкою. Але відповідь була байдужою: "У вас усі структури працюють у штатному режимі. Відкориговано відповідно до заданого простору." Як це відкориговано? Мені терміново потрібна була допомога. Втрата сил — справа серйозна, і має бути пояснення. У цьому світі все має свій сенс. Кому, як не мені, розширювачу Галактик, це знати! Кожен рух, думка і слово мають свою причину і наслідок. Все заплановано, вибудувано і прописано так давно і чітко, що сумніватися у задумі Творця — це все одно, що складати іспит на божевілля.
Коментарі
Дописати коментар